логин:    пароль: Регистрация
Вы здесь:
  
Бейсбол по-українськи Ольга ХМЕЛЬНИЦЬКА - «Контракти» №42 Жовтень 2003р.

В Україні в гру американців, бейсбол, грають переважно представники бізнесу. І тому є причини


Кому «лапта», кому — завдання партії

За радянських часів офіційне ставлення до бейсболу було таке: от взяли кляті американці слов’янську лапту, перекрутили на свій лад, тепер фанатіють та ще й гроші на цьому заробляють. Проте, ще у тридцяті роки минулого сторіччя на теренах колишнього Радянського Союзу збиралися купками ті, хто не вважав бейсбол «шкідливим для будівництва комунізму». Але державне неприйняття цього виду спорту призвело до того, що прихильників його ставало все менше.

1986 року про бейсбол знову згадали. Михайло Горбачов, приглядаючись під час «перестройки» до Заходу, взявся зрозуміти загадкову американську душу за допомогою бейсболу. Спеціальна постанова партії та уряду «Про розвиток видів спорту з м’ячем» зобов’язувала у найстисліший термін підготувати спортсменів, які могли б скласти американцям конкуренцію на Олімпійських іграх (у жовтні 1986-го бейсбол став олімпійським видом спорту). Ідеологічної перемоги в бейсболі Радянський Союз досягти не встиг, але спортивний дух гри впав у плідний грунт.

Згадує Костянтин Бушев, нині генеральний директор фірми «Грандсервіс» (рекламна та видавнича діяльність), чемпіон Європи 2000 року (у складі національної збірної України з бейсболу виграв чемпіонат Європи в словацькому місті Трнава у групі В): «Я ще хлопчаком побачив цю гру по телевізору й одразу захопився. Як знайти потрібну секцію — не знав. Тому зателефонував на довідкову «09» і запитав: «Де займаються бейсболом?». І мені... дали потрібний номер телефону. Але чим грати? З другом пригледіли акацію, діаметр гілок якої якраз підходив під параметри біти. З м’ячем також була історія. Ми з приятелем скинулися й за шалені гроші — півтора мільйона купонів — купили на двох м’яча, яким грали майже впродовж року. Від великого навантаження м’яч постійно рвався, і ми ретельно за ним доглядали — зашивали, штопали, прали. Ця «штопальна» практика знадобилася нам і пізніше, коли подорослішали, бо справжні м’ячі все ще були рідкістю».

Бейсбол «професіональний»

Нині в Україні існує Федерація бейсболу, яка щороку проводить всі потрібні офіційні бейсбольні заходи. У першій і вищій лізі загалом грає 12 команд. Щоправда, всі вони... непрофесіональні. Зважаючи на те, що гравцям, серед яких чимало представників бізнесу, важко відриватися від основної роботи, федерація цього року навіть так склала графік ігор, щоб вони припадали тільки на вихідні дні. Але навіть за такого підходу вітчизняні бейсболісти мають певні успіхи. На європейських чемпіонатах українська збірна стабільно тримається серед призерів ліги В. Проте, потрапляючи час від часу до ліги А, втриматися там ніяк не може.

Вадим Скрипець, менеджер з продажу компанії Pernod Ricard Ukraine, гравець національної збірної з бейсболу з 1993 по 2001 рік, шестиразовий чемпіон України: «У нас потужний потенціал. Колись ми вигравали у словаків до 40 очок, але тепер вони далеко попереду. У Словаччині на цій грі вже гроші заробляють, влаштовуючи видовищні ігри, будуючи цілі бейсбольні комплекси. А у нас на всю країну одне поле європейського рівня».

Бейсбол аматорський

В Україні офіційно існує один приватний бейсбольний клуб — «АТМА-спорт», президентом якого є Дмитро Мантулін. Клубу належить частина акцій «Богуславського консервного заводу», дещиця з прибутків якого йде саме на розвиток бейсболу. Цього року в Києві відбувся вже п’ятий міжнародний турнір на приз клубу «АТМА-спорт». Участь у ньому брали 8 команд (дві українські команди, решта — з Росії, Литви, Молдови). Перемогу здобула клубна команда — «АТМА-Пуща». Клуб розвиває й дитячі секції, які є в п’яти районах Києва, до того ж, безплатні. За словами головного тренера «АТМА-спорт» Сергія Добривечора, плануються «дитячі представництва» «АТМИ» в усіх районах столиці.

Сам Добривечір уже не грає («вік уже не той»), але із задоволенням «відбиває м’яча», коли є нагода. Подейкують, що потаємною мрією керівників клубу є виховання гравців екстра-класу, на яких можна було б заробити гроші. Надихнув на це продаж кількома російськими бейсбольними клубами своїх гравців до американських клубів. Оборудки були оцінені експертами у 50–100 тисяч доларів. «Звичайно, нам на такі гроші розраховувати дуже рано, — говорить Сергій Добривечір. — Росіяни шість років тому почали вкладати гроші у дітей — майбутніх бейсболістів. Тепер мають результати. Але й у нас є перспективні гравці. Якщо на них не економити, можна сподіватися на прибутки».

Школа менеджменту?

Опитані «Контрактами» бізнесмени-бейсболісти були одностайні: бейсбол насамперед виховує характер. Вадим Скрипець: «Ти можеш простояти всю гру, а потім повністю змінити її хід». На думку Костянтина Бушева, гра тренує одну з основних бізнес-якостей — витримку: «Метушня тут неприпустима. Ти маєш зробити те, що повинен, саме в потрібний момент, ані на півсекунди раніше чи пізніше. Бо від цього залежатиме результат усієї команди. Так і в бізнесі. Треба вміти вичікувати».

Підприємець-бейсболіст, на думку гравців, має більше шансів на успіх у ділових переговорах. Один львівський бізнесмен — бейсболіст-початківець — зізнався у приватній розмові, що бейсболом почав займатися після того, як побував на прийомі за участю канадських підприємців: «Мене вразило, з яким запалом обговорювали вони результати останніх ігор якоїсь їхньої місцевої команди. А я стояв поруч і не міг підтримати розмову. Подумав: навіщо мені така ганьба? І почав потроху втягуватися в бейсбол сам, потім деякі друзі підтягнулися. Тепер впевнений, що прийняв тоді правильне рішення».

Не дорожчий за теніс

«Бейсбол — спорт не з дешевих, але й не дорожчий за теніс, — охарактеризував видаткову частину гри Сергій Добривечір. — Для першої спроби, може, й купувати нічого не варто. Можна взяти напрокат. Але для регулярних тренувань, звичайно, треба мати власні обладунки».

Купити дерев’яну биту можна за $50. Але спортсмени з досвідом радять брати биту з легких металевих сплавів. Вона й легша, й міцніша, щоправда, коштує близько $80. Рукавицю-пастку краще замовляти у Штатах. Фірмові Cooper, Wilson, Rawlings коштують від $40 до $100 залежно від якості шкіри. Справжні знавці шиють пастку на замовлення.

Взуття (у бейсболі називається «спайки») відрізняється спеціально вмонтованими шипами. Їх роблять пластинами, які повинні добре фіксуватися на твердому грунті (покриття професійного бейсбольного поля подібне до тенісного корту). Підійдуть спайки Pony, SSK, Mizuno, Nike, Reebok, Adidas і обійдуться у $60–80.

Штани-бриджі у бейсболістів також спеціальні. Шиють їх з еластичних тканин для кращої аеродинаміки. Фірмові штани (Wilson, Pony, Rawlings) коштуватимуть $40. Джерсі (верхня частина форми), обов’язковим елементом якого є застібка на гудзиках, коштуватиме близько $80. До того ж спортсмену бажано мати щонайменше два комплекти форми. Чому? Перед грою у виборі форми пріоритет віддається гостям. Приміром, команда-суперник приїхала у темній формі. Відтак господарі мусять перевдягнутись у світлу.

Цікава деталь: якщо щодо джерсі немає обмежень кольорів, то бриджі мають бути тільки білого, сірого кольорів чи у смужечку. Гравці з досвідом уже як анекдот згадують «форменний» провал однієї з радянських бейсбольних команд за кордоном — гравці вийшли на поле в «по-пролетарськи» яскраво червоних не тільки бриджах, а й джерсі й навіть бейсболках, з гордовитим золотавим написом «СССР»...

Бейсболки — не тільки елемент форми, а й символ єдності з командою для вболівальників. Професійні бейсболки відрізняються від «маспошиву» тим, що мають тільки один розмір — без «собачки»- фіксатора ззаду. Шиються з тканини з обов’язковим додаванням вовни (20–30%), тому менше вигорають на сонці, придатні й для зими (близько $25).

Нарешті, захисні обладунки потрібні тільки кетчеру — тому, хто ловить м’яча. За маску, нагрудник, наколінники треба викласти $180—250.

Де грати?

Якщо професійні обладунки у нас можна й купити, і навіть замовити у спеціальних магазинах, то з полем — складніше. Фахові бейсболісти з сумом констатують: в Україні зараз є тільки одне поле європейського рівня — у Кіровограді. У Києві початківці інколи грають на Оболоні, досвідченіші ж гравці обирають поле на Березняках. Колись на початку 90-х там збиралися збудувати цілий бейсбольний комплекс — з готелем, стоянками, сервісною інфраструктурою. Але роботи припинилися, не дійшовши й до половини: навіть трибуни не добудували. Тим часом, крім «офіційних» бейсбольних команд, у столиці нараховують ще близько десятка «диких» — представники бейсбольних країн (дипломати, бізнесмени, студенти) не відмовляють собі в задоволенні пограти в улюблену гру і в Україні.


Довiдка

Англія вважає себе батьківщиною... бейсболу

Існує кілька версій щодо місця народження бейсболу. Наприклад, Англія вважає себе батьківщиною бейсболу тому, що тут в середині ХVІІІ століття вийшла «Маленька кишенькова книга», в якій був розділ «бейсбол» з ілюстраціями. Як доказ цього інколи наводять і Шекспіра, який у своїх творах вдавався до описів гри, схожої на бейсбол. У Сполучених Штатах переконані, що бейсбол є суто їхнім винаходом. 1845 року був створений перший бейсбольний клуб США «Нікербокер». 1903 року створено Головну бейсбольну Лігу США.

Бейсбол і гроші

Нині щорічний прибуток бейсбольної Ліги США становить близько $900 млн, середня зарплата гравця — близько $550 тис. на рік. Суми трансферів гравців щороку зростають. Наприклад, бейсболіст клубу «Сієтл Маринерз» Алекс Родрігес перейшов до команди «Тексес Рейнджерс», підписавши десятирічну угоду на суму $252 млн. Окрім Ліги (куди входить 26 команд), у США нараховується близько 180 бейсбольних клубів у нижчих лігах.


Думки гравців

Дмитро МАНТУЛІН, президент клубу «АТМА-спорт»:

— Бейсбол надзвичайно комбінаційна гра. Він — «шахи» серед ігрових видів. Знання того, що ти граєш у розумну гру, додає ще більшого задоволення. З бейсболом мене познайомив мій давній товариш, колишній легкоатлет. Переконаний, що цей вид має перспективу в Україні. Щодо заробітку на бейсболі — про це, вважаю, говорити передчасно. Проте без уваги ми цю гру не залишимо.

Вадим СКРИПЕЦЬ, менеджер з продажу компанії Pernod Ricard Ukraine:

— Бейсбол містить у собі складові життєвого успіху людини. Ця гра змінила мій світогляд. Та й не тільки мій. У бейсболі не можна бути просто сильним чи просто розумним — треба бути і тим, й іншим водночас.

Окрім того, у бейсболі доволі складні правила, з першого разу дуже складно зрозуміти сенс гри. Але потім, коли усе усвідомлюєш, гра захоплює.

Костянтин БУШЕВ, генеральний директор фірми «Грандсервіс»:

— Шкода, що закінчується сезон для бейсболу. Взимку не пограєш. Цей час використовуємо для тренувань у басейні, працюємо з pitcher machine — це такий спеціальний пристрій, який кидає м’ячі зі швидкістю від 50 до 150 кілометрів на годину і які треба відбивати. Коли справжній пітчер кидає м’яча, всі завмирають в очікуванні розв’язки. Це пік емоційного напруження, і таких сплесків у грі багато.

Контракти №42 / 2003


Вы здесь:
вверх