логин:    пароль: Регистрация
Вы здесь:
  
Горе ЛУКОЙЛове Андрій ЛАВРИК - «Контракты» №46 Ноябрь 2004г.

Найімовірнішим претендентом на держчастку в калуському нафтохімічному комплексі Лукор є Нафтогаз.


Навколо ЗАТ СП «Лукор» (Калуш, Івано-Франківська обл.) назріває черговий конфлікт. Уряд заявляє про намір продати підконтрольні державі 47,93% акцій українсько-російського спільного підприємства, що є монополістом з ряду позицій у нафтохімічній галузі. Згідно з розпорядженням Кабміну «Про заходи з погашення заборгованості ВАТ «Оріана» за отриманий іноземний кредит», продаж акцій має обов’язково відбутись за участі НАК «Нафтогаз України», на базі якого формується вертикально інтегрована нафтокомпанія (ВІНК). В урядовому документі зазначено, що за рахунок продажу державної частки в ЗАТ буде повністю повернуто борг в EUR20 млн українського співзасновника Лукору ВАТ «Оріана» перед Bayerische Vereinsbank (Об’єднаний баварський банк).

Схема, яку вибудовує уряд задля погашення боргу перед німцями, виглядає не зовсім звичною: одна державна компанія має купити активи в іншої держкомпанії (99,99% статутного фонду Оріани належить ФДМ). Простіше було б вчинити як у випадку з Укртатнафтою, коли державний пакет акцій компанії було передано в управління НАК відповідним нормативним актом. Борги ж перед іноземними фінустановами можна було б перекласти на держбюджет або Нафтогаз України. «Якими саме мотивами насправді керується Кабмін при реалізації 47,93% акцій Лукору, сказати важко, — розповів Контрактам експерт United Petroleum Consultants Віталій Давій. — Але ситуація виглядає так: НАК хоче придбати 47% Лукору, і це добре вкладається у канву загальної ідеї створення ВІНК». За словами експерта, якщо уряду зрештою вдасться приєднати до ВІНК 25% статутного фонду ВАТ «НПК «Галичина» (див. Контракти, № 43, 2004), замкнеться ланцюжок: видобуток нафти — переробка — нафтохімія. Тобто в рамках ВІНК Нафтогаз постачатиме сиру нафту на Галичину, звідки прямогонний бензин надходитиме для подальшої переробки на Лукор (Галичина і Лукор зв’язані продуктопроводом «Дрогобич — Калуш»).

Інша інтрига в реакції на наміри Кабміну (вірніше, її відсутності) власника контрольного пакета (52%) акцій Лукору — російського ТОВ «Лукойл-Нефтехим» (входить до групи компаній ЛУКОЙЛ). Минулого року росіяни заявили про масштабні плани інвестувати в Лукор до 2007 року EUR230 млн. Як вплинуть наміри Нафтогазу приєднати Лукор до ВІНК на інвестпрограму «Лукойл-Нефтехима», росіяни наразі не коментують.

Судячи з риторики представників уряду, держава зараз зайняла жорстку позицію щодо ЛУКОЙЛу. Перший заступник голови Фонду державного майна Євген Григоренко заявив, що «Лукойл-Нефтехим» не виконує інвестиційні зобов’язання, взяті при створенні СП в грудні 2000 року. «Ті, хто зараз командує на Лукорі, мінімізують його прибуток», — стверджує Григоренко. Заступник голови ФДМ зазначив, що, за результатами першого півріччя цього року, дохід Лукору становив понад 500 млн грн, у той час як чистий прибуток — лише 60 тис. грн. Водночас Євген Григоренко зазначив, що спочатку ФДМ запропонує росіянам викупити 47,93% акцій компанії за умови погашення боргу ВАТ «Оріана» перед Об’єднаним баварським банком.

До речі, цей борг виник ще 1992 року, коли німці прокредитували будівництво на Оріані заводу з виробництва поліетилену, який 2000 року було передано до статутного фонду Лукору. Спершу борг становив DM 212,5 млн, з яких Оріані вдалося погасити до 2000 року DM70 млн. Одним з головних мотивів створення СП «Лукор» (принаймні офіційно) були сподівання держави розрахуватись за «німецьким кредитом» за рахунок частки доходів від діяльності ЗАТ. Однак не судилося.

Торік «Лукойл-Нефтехим» після невдалої спроби провести на Лукорі додаткову емісію акцій заявив про готовність розрахуватись за боргами Оріани перед Bayerische Vereinsbank, за умови, що йому не завадять збільшити СФ спільного підприємства з 1,324 млрд грн до 2,538 млрд грн і сконцентрувати під своїм контролем не менше 75% акцій Лукору. Пропозиція ЛУКОЙЛу попервах подобалась уряду. «Очевидно, що дозвіл на додаткову емісію треба дати», — заявив наприкінці 2003 року перший віце-прем’єр-міністр Микола Азаров (див. Контракти, № 50, 2003). Однак далі заяв з обох боків справа не дійшла.

Невизначеність у ситуацію навколо Лукору вносять і політичні ризики. Можливо, з ними пов’язана і відсутність миттєвої реакції головного офісу «Лукойл-Нефтехима» щодо претензій Нафтогазу на частку Лукору. Експерти говорять, що до 21 листопада подальший розвиток подій прогнозувати не можна. Водночас більшість з них схиляються до думки, що продаж 47,93% акцій ЗАТ саме Нафтогазу і наступна передача їх до статутного фонду ВІНК цілком можлива. «Найбільш вірогідний сценарій — продаж держпакета акцій на конкурсі, єдиним учасником якого буде Нафтогаз України, — припускає директор НТЦ «Психея» Сергій Сапегін, — оскільки участь у конкурсі передбачає погашення заборгованості Оріани за кредитом у розмірі EUR19,857 млн. Наразі лише НАК погодився на такі умови».

За будь-яких обставин, вважають експерти, Лукор залишиться на орбіті інтересів ЛУКОЙЛу. Однак невизначеними виглядають рамки співробітництва росіян з Нафтогазом у випадку, якщо 47,93% акцій Лукору потраплять до ВІНК.


Цена вопроса

Уставный фонд ЗАО «Лукор» — 1,324 млрд грн. Проектные производственные мощности — 100 тыс. тонн полиэтилена в год, 370 тыс. тонн винилхлорид мономера, 250 тыс. тонн этилена. До 2003 года Лукор был убыточным. В первом полугодии текущего года прибыль компании от реализации достигла почти 500 млн грн, однако чистая прибыль не превысила 60 тыс. грн. По информации ЗАО, в 2004 году загруженность предприятия приблизилась к проектной.


Точка зрения

Сергей САПЕГИН, директор научно-технического центра «Психея»:

— Сомнительно, что Нефтегаз будет инвестировать значительные средства в этот проект. Он неоднократно заявлял о сокращении непрофильных активов. Лукор как раз и является непрофильным активом. Приобретение акций Лукора следует рассматривать как элемент создания ВИНК на базе Нефтегаза, поскольку можно будет рассматривать проект по привлечению трубопровода «Дрогобыч — Калуш», который сейчас не используется. В этом случае будут выполняться поставки по трубопроводу на ЗАО «Лукор» прямогонного бензина производства НПК «Галичина». В то же время вопрос о включении Галичины в состав ВИНК отложен, и определить сроки его решения сложно.

Контракты №46 / 2004


Вы здесь:
вверх