логин:    пароль: Регистрация
Вы здесь:
  
Дикий-дикий Захід Юлія БЕРЕЗОВСЬКА - «Контракти» №45 Листопад 2005р.

Група компаній «Континіум», найбільша західноукраїнська ФПГ, оголосила похід на території східноукраїнських олігархів


Західноукраїнський регіон прийнято вважати своєрідним економічним придатком промислово розвиненого Сходу країни. Не дивно, що в пострадянські часи Захід України не був майданчиком для конфліктів за найпривабливіші шматки промислових активів. Проте це зовсім не означає, що бізнес-переділу там не було.

За кілька значущих у всеукраїнському масштабі підприємств точилися навіть запекліші бої, ніж за рівнозначні активи Сходу. Що, вочевидь, пояснювалося галицькою непоступливістю. Утім, вважається, що Західна Україна поки що не здатна розродитися своєю фінансово-промисловою групою, яка з часом змогла б скласти конкуренцію східноукраїнським олігархам.

Структура фінансово-промислової групи «Континіум»
Схема
Однак такий стереотип може похитнути поступ у східному напрямку групи «Континіум», що остаточно сформувалася як найпотужніша західноукраїнська ФПГ ще наприкінці 90-х. Не виключено, що через деякий час заявлять про себе представники інших західноукраїнських бізнес-груп. Проте рівнозначних Континіуму на Галичині наразі непомітно.

Імідж на чутках

Поширена думка — ФПГ «Континіум» засвітилася на українському олігархічному горизонті нещодавно, з’явилася ж наприкінці 90-х і неодмінно зав’язана на депутатах Ігорі Єремєєві та Петрі Димінському. Через закриту інформаційну політику групи та згаданих вище бізнесменів навколо неї наплодилося чимало легенд, у яких, безперечно, є частка правди. Тільки тепер вже важко з’ясувати, яка саме. Серед нафтовиків, зокрема, тривалий час мусувалися версії щодо природи нафтових активів Ігоря Єремєєва. Одна з версій — «звичайний луцький бандит»: свій нафтовий бізнес Єремєєв нібито розпочав, забравши у когось автозаправні станції за борги.

У нього самого власна ретроспектива початку Континіуму. Навчаючись на останньому курсі (1992 рік) Рівненського інституту водного господарства, студенти Ігор Єремєєв та Степан Івахів створили приватне підприємство «Континіум». На сьогодні обоє є співвласниками ФПГ. Степан Івахів нині президент групи. «Інших співвласників у Континіуму немає», — стверджує Контрактам Єремєєв. Бізнесову діяльність розпочали з пошиття шкіряних курток. Шили в Уманському лісгоспзазі. Невдовзі з’явився другий підрозділ ПП «Континіум», який займався комерційною діяльністю — продажем продуктів харчування і нафтопродуктів.

Цікаво, що Континіуму сьогодні чомусь вигідніше послуговуватися чутками про себе, ніж власною інформацією. «Я не бачу сенсу виправляти те, що написано про мене та Континіум у ЗМІ», — говорить Ігор Єремєєв. Хоча насправді частина активів групи, про які сьогодні згадують ЗМІ, давно розпродані, натомість придбані інші.

Перший, другий і третій мільйони

У 1993 році молодий Ігор Єремєєв поїхав зі своїм товаришем до Вільнюса закуповувати продукти харчування для поставки в Україну. Там такий собі Ромас запропонував придбати нафтопродукти. Сьогодні співвласник найбільшої західноукраїнської ФПГ вважає цю подію справжнім стартом свого бізнесу. «Я тоді навіть уявлення не мав, що це таке — торгувати бензином, — згадує Ігор Єремєєв. — Телефоную до товариша, директора луцької бази «Бакалея», і запитую: «Володимире Михайловичу, нас цікавлять нафтопродукти?».

Через півгодини отримую ствердну відповідь. Ще через півгодини відповів «так» на пропозицію закупити відразу 2,5 тис. тонн бензину А-76. Коли зібрався назад, залишив литовцям координати: Україна, Луцьк, ПП «Континіум», Єремєєв. За два тижні до офісу Континіуму — кімнатки «два на півтора» — влетіла жіночка зі словами: «Ви Континіум? То чого сидите? Там уже всю станцію завалили цистернами!».

Сьогодні важко повірити в те, що партію нафтопродуктів, яка за сьогоднішніми цінами потягнула б на кілька мільйонів доларів, на початку 90-х могли відправити під чесне слово. Та саме на той час Литва і Росія в буквальному сенсі були залиті бензином і соляркою. Першу партію нафтопродуктів Єремєєв з товаришами збули Луцькнафтопродукту та Волинському обленергопостачу. Проте затягнули з обміном карбованців на валюту.

Як на зло, за кілька днів ударила інфляція. Виникли борги. Довелося розкручувати бізнес по другому колу. «Отримали другий, третій ешелони нафтопродуктів... Потім нам давали десятки тисяч тонн без попередньої оплати — ми продавали, потім оплачували», — згадує Єремєєв. Приблизно тоді ж Континіум купує свої перші АЗС. Утім, підприємець зізнається, що не все так добре виходило в нього з нафтопродуктовим бізнесом. Якось Континіуму довелося починати все майже спочатку. У 1998-му, наприклад, 100% коштів, які заробив Континіум, знецінилися», — нарікає бізнесмен.

Утім, така гарна казочка про буцімто звичайного хлопця з глибинки, котрий спромігся стати одним з найвпливовіших західноукраїнських бізнесменів, не дає відповіді на логічне запитання — чи були у Континіуму впливові спонсори/партнери, за допомогою яких Єремєєв зміг виокремитися з-поміж тисяч «схильних до підприємництва»? Хто допомагав власникам Континіуму протягом перших років діяльності, відповісти складно.

Але достеменно відомо, що швидкому розвитку групи компаній на початку нинішнього тисячоліття посприяв народний депутат Петро Димінський, якого на Галичині називають «батьком» Львівської області. «2000 року я познайомився з Петром Димінським після того, як прочитав у газеті, що акції НПК «Галичина» були придбані фірмою «Європа-ІІ». За кілька місяців до цього я був у Романа Матолича (колишній голова правління НПК. — Контракти) з пропозицією придбати цей пакет акцій. Ми запропонували Європі-ІІ свою співпрацю з певними правилами й умовами. Працювати разом почали з грудня 2000-го», — розповідає Ігор Єремєєв. Не уточнюючи, втім, чим саме він зміг зацікавити найвпливовішого на той час регіонального «короля».

Товариш і «папік»

Офіс підприємства «Європа-ІІ» розташований на передостанньому поверсі місця дислокації комерційного банку «Надра». Ігор Єремєєв, за власним визнанням, тут буває доволі часто. В офісі підприємства, яке у далекому 2000-му було акціонером чи не найбільшого західноукраїнського заводу, Єремєєв має свій кабінет. Власник фірми — абсолютно не публічний народний депутат Петро Димінський — сидить у сусідньому кабінеті. Ще один кабінет в офісі займає нинішній голова спостережної ради НПК «Галичина» (Дрогобицький НПЗ) Cергій Лагур.

Ігор Єремєєв стверджує, що і Європа-ІІ, і її власник ні до нафтопереробного заводу, ні до Континіуму жодного стосунку не мають, а сам він просто орендує в «європейському» офісі кабінет. Йому можна повірити, якщо не брати до уваги той факт, що підприємства Континіуму є співвласниками банку «Надра». «Те, що Димінський не є співвласником Континіуму, а Континіум не є співвласником Європи-ІІ, зате кілька років поспіль були партнерами по НПК «Галичина», не означає, що сьогодні наші кабінети мають бути в різних будинках», — виправдовується Єремєєв.

Між тим успіх Континіуму і досі пов’язують з ім’ям Димінського. Сьогодні мало відомо про активи «папіка» (так називають Димінського на Львівщині), який начебто всерйоз захопився футболом. Димінський — президент ФК «Карпати». Прагне створити на його базі «народну команду».

Це означає, що блокуючий пакет акцій майбутнього ВАТ, у який мають реорганізувати футбольний клуб, буде запропоновано вболівальникам команди. До ВАТ мають увійти і комунальні підприємства Львівщини — таке рішення стало результатом порозуміння президента клубу з новим головою Львівської облдержадміністрації (Петро Петрович не приховує, що губернатор — його давній приятель) та окремими представниками міської ради Львова.

Враховуючи наполегливі, хоча й невдалі спроби взяти під контроль кілька львівських підприємств, захоплення Петра Петровича футболом не позбавлене меркантильності (хоча потенційний зиск можна отримати і від футболу, зокрема завдяки вдалій трансферній політиці клубу). Приміром, Димінський тривалий час наполягав на внесенні до статутного фонду ФК «Карпати» готелів «Львів» та «Незалежність». Зараз Петро Петрович переключився на інші об’єкти. «Від області ми просимо два будинки», — заявив нещодавно генеральний директор ФК «Карпати» Богдан Федоришин. До речі, як стверджує Ігор Єремєєв, Континіум уже два роки не є власником ФК «Карпати». На сьогодні «Галичина» — лише спонсор ФК.

Обізнані стверджують, що в одній зв’язці Єремєєв і Димінський працювали і під час гасіння «пожеж» на НПК у 2002-2004 роках, коли на завод нахлинули податкові перевірки з досить серйозними звинуваченнями на адресу керівництва та власників НПК. Останній наїзд податківців датовано осінню минулого року. Багатомільйонні претензії ДПА, оголошення в розшук генерального директора та бухгалтера НПК, блокування роботи заводу правоохоронцями збіглися в часі з черговою спробою перерозподілити нафтопереробні активи. Цього разу перед президентськими виборами.

З офіційною метою створення вертикально інтегрованої нафтової компанії на базі Нафтогазу контрольний пакет НПК «Галичина» мали передати до статутного фонду НАКу. Відтак Континіум міг втратити контроль над найбільшим своїм активом. Утім, власникам ФПГ вдалося не тільки через суд заморозити оцінку блокуючого пакета акцій НПК, який перебуває у держвласності, а й організувати тимчасову слідчу комісію Верховної Ради, що була покликана захистити завод від нападок податкової.

У минулому підтримка з боку Петра Димінського була ще відчутнішою, стверджують обізнані. Димінський за потреби нібито завжди знаходив своїх людей у держструктурах. І саме дружба Петра Петровича з адмінресурсом дозволяла Континіуму розширювати своє бізнес-володіння. Наприклад, на думку спостерігачів, людиною Димінського у владі був екс-перший заступник ДПАУ Микола Катеринчук, у минулому член спостережної ради НПК «Галичина». Його прихід у ДПАУ буцімто мав захистити Дрогобицький НПЗ від нападів податківців.

Даєш «Галичину»!

Період активного накопичення акціонерного капіталу ФПГ «Континіум» припав на кінець 90-х, а також на 2002 рік. Саме у цей час було здійснено основні покупки — перебирання контролю над НПК «Галичина», ВАТ «ПКФ «Луцьккондитер», придбання молочних активів.

Ще на початку 2000 року у держвласності перебував пакет у 55% акцій «Галичини», який було передано в управління фірмі «Шелтон», 10% через компанію Watford Petroleum контролював Майкл Уотфорд, 10,5% належали трудовому колективу і 5% розподілені дрібними частками між фізичними та юридичними особами. Однак за рік голові правління заводу, як повідомляли ЗМІ, вдалося стати власником майже 42% акцій «Галичини». І майже відразу він передає їх Петру Димінському, який оформляє акції на фірму «Нью ТОН», згодом на ТЗоВ «Надія+» та «Європа ІІ». У цей час Димінський стає головою спостережної ради НПК «Галичина». Утім, через рік львів’янин переводить акції у власність своїх київських підприємств ТЗоВ «Укрпромметторг» та «Укрсим».

Робота Континіуму на НПК розпочалася з постачання на завод нафти та реалізації дрогобицьких нафтопродуктів. У руках компанії сконцентрувалися сировинні та паливні потоки. За перші три квартали 2000 року підприємства бізнес-групи ввезли в Україну 324 тис. тонн бензину і 545 тис. тонн дизпального — близько чверті всього пального, імпортованого українськими підприємствами на той час. Паралельно Континіум створює СП «Західна нафтова компанія», яка є власником 14 АЗС і контролює 44 джобери. Тоді ж виникає бренд WOG, під яким сьогодні працюють близько 300 АЗС, більш ніж 200 з них перебувають у власності Західної нафтової групи. При цьому нафтопродуктові потоки йдуть через Континіум-Укрресурс, а оператором роздрібної торгівлі виступає фірма «Торговий дім «Континіум-Галичина», що розпочала свою діяльність у лютому 2004 року.

Почасти Континіум нарощував промислові активи в досить оригінальний спосіб. Наприклад, пакет акцій Луцьккондитера, який на початку 2001 року належав трудовому колективу, під час літньої відпуски генерального директора Марії Журавльової нашвидкуруч був сформований і переданий у власність структурі, що входить до складу Континіуму.

На початку нового тисячоліття Континіум вже була помітною у Західній Україні бізнес-структурою з активами в енергетичній, будівельній та аграрній галузях. За оцінками експертів, щорічний оборот бізнес-групи у 2002 році становив 2-5 млрд грн.

Без футболу і газет

Скандали, пов’язані з боротьбою за Дрогобицький НПЗ, передували виборам до парламенту 2002 року. Саме час забезпечити бізнесу політичне прикриття. Ігор Єремєєв іде до Верховної Ради. До парламенту співвласник Континіуму пробирався через мажоритарний виборчий округ за допомогою блоку «За єдину Україну». Після його розпаду приєднався до Аграрної партії. Тепер у політиці Континіум ставить на Народну партію Володимира Литвина.

Зараз Єремєєв є лідером партії, точніше другою людиною після спікера. Можна сказати, що лояльна до бізнесу Єремєєва і Наша Україна з уже згадуваними Петром Димінським, Миколою Катеринчуком і Сергієм Слабенком. Останній до минулих парламентських виборів був директором Континіум-Траст-Компані та співзасновником кількох підприємств, що входять до складу Континіуму. Роль Слабенка у ФПГ експерти вважають «технічною», а його активи оцінюють у кілька десятків мільйонів доларів.

Традиційними компонентами будь-якої серйозної бізнес-групи в Україні є ЗМІ та футбол. Та Єремєєв стверджує, що не має жодного стосунку ні до ФК «Карпати», ні до луцької «Волині». Немає, за його словами, у ФПГ і впливових у межах України медійних активів: буцімто єдина газета, підконтрольна Континіуму, — Волинські Відомості. «Нас не цікавлять футбольні та медійні амбіції», — стверджує Ігор Єремєєв. Між тим донедавна Континіум співволодів Рівненською обласною друкарнею. Можливо, такий актив придбавався з видом на наступні парламентські вибори. Проте Єремєєв категоричний: друкарню купили-продали і непогано заробили.

Продаж друкарні Континіум пояснює стратегією звільнення від непрофільних активів. Окрім нафтового і газового бізнесу (Континіум контролює кілька облгазів) групі належать низка підприємств молочної галузі, кондитерські підприємства та фірми, зав’язані на будівництві. Зокрема, Луцький картонно-руберойдовий завод та кілька цегельних («Липчаблок» та Роздольський). За словами Ігоря Єремєєва, пріоритетними для себе Континіум визначив молочний, енергетичний та будівельний бізнес. Непріоритетних підприємств позбавлятиметься.

Єремєєві п’яти

Нафтопереробка і нафтотрейдинг залишаються основним джерелом прибутків Континіуму. Тому майбутнє групи як ФПГ загальноукраїнського масштабу залежатиме безпосередньо від частки присутності Континіуму на НПК «Галичина». Наприкінці жовтня акціонери підприємства, близькі до групи «Приват», мають намір на відкритих торгах продати свою частку. Таким чином, якщо акції перейдуть до дружніх Континіуму компаній, на НПК нарешті запанує корпоративний спокій.

Водночас нафтовий бізнес Континіуму має болючу точку — відсутність як власних джерел сировини, так і довгострокових контрактів на закупку нафти на російському ринку. На завод постачається українська нафта, придбана НПК на спеціалізованих аукціонах, а також російська сировина, що купується на внутрішньому ринку Росії. З початку року Континіум намагається залучити до співпраці російський «Сургутнефтегаз». Однак поки що жодних паперових домовленостей не існує, і нафтовий бізнес групи може зупинитися, якщо з тих чи інших причин одного дня не вдасться законтрактувати поставки нафти. А відтак підприємство перебуває у менш привабливих економічних умовах, ніж НПЗ, що входять до складу вітчизняних нафтових ВІНК.

Водночас низька ефективність роботи «Галичини» пов’язана з низьким технологічним рівнем: заводу вже понад 120 років. До речі, за викидами сірки та інших шкідливих речовин Дрогобицький НПЗ не вписується навіть в українські екостандарти. За словами міністра Івана Плачкова, експертна група при Мінпаливенерго розглядає можливість продовження роботи Дрогобицького та Херсонського заводів.

Якщо гіпотетично припустити, що в Україні у достатній кількості з’явиться пропозиція нафтопродуктів, які відповідають екологічному стандарту Євро-4 (ціни на пальне, які сьогодні склалися на внутрішньому ринку, майже відповідають європейським), бізнес вітчизняних НПЗ просто ляже. Не на користь «Галичині» і запуск оновленого Одеського НПЗ (ЛУКОЙЛ-Україна), який уже сьогодні готує свої потужності до виробництва пального за сучасними євростандартами.

Крім того, на нафтовому бізнесі групи істотно позначилося і введення пільгового режиму для імпорту нафтопродуктів. У результаті на вітчизняному ринку з’явилось якісне та недороге пальне, яке до того ж сприяло зниженню цін на нафтопродукти.

Цукерки і газ, парасолькове ведення бізнесу — розпорошеність активів у різних галузях народного господарства — слабкі місця західноукраїнської ФПГ. На сьогодні групі належать 10% роздрібного ринку нафтопродуктів України, понад 10% ринку молока, причому за окремими позиціями, зокрема виробництвом сухого молока, сиру, група посідає перші місця. Тоді як на ринки кондитерки, руберойду, цегли вплив бізнес-групи малопомітний.

Нарешті, за словами наближених до Континіуму осіб, слабким місцем ФПГ є розгалужена система управління. Близькі до компанії джерела додають, що не на користь Континіуму і його кадрова політика, що грунтується на «кумівстві» й супроводжується дефіцитом кваліфікованих кадрів. Прикладом того, як кадрове питання впливає на бізнес-групи, може бути історія дворічної давнини. Після конфлікту власників і топ-менеджменту з Континіуму пішов комерційний директор Олександр Шубка, прихопивши з собою близько десятка АЗС, які згодом стали джоберами ТНК.


Різниця потенціалів

НПК «Галичина» (Дрогобицький НПЗ) — найбільший і найвідоміший бізнес-актив групи «Континіум». За обсягами переробки нафти посідає четверте місце з шести вітчизняних НПЗ. У 2004 році обсяг переробки нафти становив 2,185 млн т, виробництво бензинів — 469 тис. т, дизпального — 670,6 тис. т, мазуту — 855 тис. т.

Склад акціонерів з боку групи «Континіум»:

  • 25% — Ігор Єремєєв,
  • 9,99% — Тетяна Єремєєва,
  • 5,6% — Континіум-Траст-компані,
  • близько 1% — невідома фізособа
Вы здесь:
вверх