логин:    пароль: Регистрация
Вы здесь:
  
Труднощі перекладу Олена КРИНИЦЬКА - «Контракти» №27 Липень 2008р.

самый лучший фильмУкраїнізація широкого кінопрокату створила новий ринок. З початку року обсяг замовлень на український дубляж збільшився вдвічі — до $10 млн



На початку 2008 року було зірвано дві українські кінопрем’єри. У січні з прокату зняли французький блокбастер «Астерікс на Олімпійських іграх» з Жераром Депардьє, Аленом Делоном, Зінедіном Зіданом і Міхаелем Шумахером у головних ролях. В українських кінотеатрах фільм показали лише наприкінці зими. З лютого на квітень посередникам довелося перенести прем’єру фантастичного бойовика «Я — легенда!» з Віллом Смітом у головній ролі. Причина перенесень — дистриб’ютори стрічок («Синергія» і «Кіноманія») не отримали від Міністерства культури прокатні посвідчення, оскільки перші фільмокопії були дубльовані російською мовою і супроводжувалися українськими субтитрами. З 1 січня 2008 року Мінкультури зобов’язало дублювати або озвучувати державною мовою всі без винятку фільми іноземного виробництва. Субтитри допускаються, коли фільм демонструється мовою оригіналу.

«Говорить і показує»

Нововведення, по суті, створило в Україні ринок кінодублювання. «У кіноіндустрії ринки позначаються не територіально, а за мовою. Для світових кіновиробників тривалий час України просто не існувало, оскільки фільми в нас демонструвалися російською мовою, — розповідає виконавчий директор студії дубляжу Adioz Production Денис Ржавський. — Кіностудії продавали права на фільм росіянам, які здійснювали прокат картини в українських кінотеатрах». За його оцінкою, з початку року обсяг вітчизняного ринку дублювання зріс удвічі — з $5 млн до $10-ти. З 10 студій, що працюють в Україні, більшу частину грошей ділять між собою Adioz Production, Постмодерн і Нева-фільм Україна.

кассовые фильмы
Натисніть, щоб збільшити

Дублювання однієї стрічки коштує в середньому $20-30 тис. залежно від хронометражу і жанру. Рентабельність цього бізнесу перевищує 35%. Найвигідніше дублювати мультфільми і молодіжні комедії, де більше тексту, відповідно вищі вартість адаптації і прибуток студії.

Сьогодні в Україні здійснюється практично весь процес дублювання: переклад тексту, добір акторів, начитка, зведення, і тільки перезапис звукової доріжки фільму у формат Dolby — останній етап — у студіях Лондона або Москви. В Україні таких студій поки що немає. Але навіть їх поява не означає, що фільми перезаписуватимуть у нашій країні. Кінокомпанії самі вибирають студію. Щоб отримати підряд на дубляж, вона має пройти сертифікацію у виробника стрічки. Зі звукозаписною компанією мейджор укладе контракт тільки в тому випадку, якщо його задовольнять технічне обладнання, рівень підготовки персоналу, якість уже дубльованих фільмів. Важлива умова, яку висувають кінокомпанії до студії, — гарантія того, що стрічка не потрапить до піратів.

Повз касу

Із запровадженням обов’язкової україномовної адаптації помітно зросли витрати кінодистриб’юторів. До 2008 року російськомовний дубляж одного фільму наші кінопрокатники оплачували разом із росіянами. Адаптація російською коштувала $15-50 тис. Одна копія за максимального тиражу 30-50 екземплярів обходилася вітчизняним дистриб’юторам приблизно у $500 (з урахуванням витрат на друк копій, рекламу, виплату авторських відрахувань). Зараз одна копія стрічки, але вже українською мовою обходиться кінопрокатникам у 5-6 разів дорожче — $2,5-3 тис., оскільки всі витрати на адаптацію вони беруть на себе. «Сьогодні при випуску 20 копій одного фільму вартість кожної становить у середньому $2,7-2,8 тис.», — підтверджує директор ТОВ «Аврора-фільм» Роман Мартиненко.

Деякі компанії мінімізують витрати, озвучуючи стрічки. Адаптація картини, героїв якої озвучує один-два актори (чоловічий і жіночий голоси), у 7-10 разів дешевша від повноцінного дубляжу і коштує близько $3 тис. за фільм. Сьогодні таким чином адаптують приблизно 20% стрічок українського кінопрокату.

Субтитруються щонайбільше 1-2% картин, переважно російського виробництва (фільм із субтитрами має демонструватися мовою оригіналу). Така адаптація вигідна тільки у разі друку невеликої кількості копій. Два десятки копій із субтитрами по $1,5-2 тис. за кожну обійдуться у $30-40 тис. — це дорожче за якісний дубляж.


Обов’язкова українізація широкого кінопрокату найменше торкнулася великих дистриб’юторів (B&H Film Distribution, Геміні, Кіноманія), які укладають прямі контракти на розповсюдження фільмів з іноземними компаніями-мейджорами. У цьому випадку всі витрати на дублювання бере на себе кіностудія. Тоді як рентабельність незалежних кінопрокатників, які адаптують фільми власним коштом (Аврора-фільм, Каскад-Фільм, JRC film), знизилася удвічі-втричі. Деякі експерти не виключають монополізації ринку великими гравцями і банкрутства невеликих компаній.

Уже закрилося представництво російського дистриб’ютора «Люксор», який рік тому займав близько 1% українського ринку. У грудні 2007-го він випустив в Україні свій останній фільм «Червоний готель». Стрічка французького режисера Жерара Кравчика («Васабі», «Таксі-2») вийшла в Україні ще з російським перекладом у кількості 19 копій. Фільм, що заробив у Росії майже $1,3 млн, у наших кінотеатрах зібрав менш ніж $50 тис. Для україномовних версій цієї суми явно недостатньо, щоб покрити витрати на дубляж, з огляду на те що в Україні дистриб’ютори отримують у найкращому разі 5-10% зборів. До того ж лише якщо правовласник бере на себе частину витрат на рекламу прем’єри або друк копій. Незалежні кінопрокатники зазвичай отримують із каси 2-3%.

Кіна не буде?

За даними соцопитування First Movies International, у 2007-му тільки 11% українців висловилися проти дублювання фільмів українською мовою. Однак кінопрокатники стверджують, що після введення обов’язкової україномовної адаптації відвідуваність кінотеатрів знизилася щонайменше на третину. «У травні цього року порівняно з минулим відвідуваність зменшилася на 34%, касові збори — на 29%», — наводить офіційні дані гендиректор Геміні Андрій Дяченко. За словами експертів, у південних, центральних та східних регіонах, які збирають близько 60% усіх кінопрокатних грошей, виручка зменшилася ще більше — на 40-50%.

Керуючі кінотеатрів однією з причин падіння відвідуваності називають також низьку якість перекладу: за їхніми спостереженнями, навіть мешканці україномовних регіонів України стали ходити в кінотеатри рідше. Найчастіше на якості адаптації заощаджують невеликі кінокомпанії.

Дистриб’ютори стверджують, що через зниження відвідуваності й касових зборів вони змушені скорочувати кількість копій однієї стрічки. «Торік кожен фільм ми випускали в 35-40 копіях, цього року майже вдвічі менше — близько 20», — скаржиться Роман Мартиненко.


Зменшують дистриб’ютори і кількість прем’єр. «Раніше кінопрокатники випускали по два релізи на місяць, тепер — по одному на квартал», — розповідає Мартиненко. «Компанія JRC film планувала у 2008 році випустити близько 70 стрічок — покажемо утричі менше», — зазначає директор компанії Ольга Скрипачова. Навіть великі кінодистриб’ютори почали працювати тільки з тими фільмами, які матимуть гарантований комерційний успіх і зможуть зібрати хоча б $500 тис. Приміром, оскароносна стрічка «Старим тут не місце» вийшла в український прокат англійською мовою з українськими субтитрами в кількості лише 5 копій. Витрачати гроші на дублювання некомерційного кіно в B&H Film Distribution просто побоялися. «Ми вже відмовилися цього року від чотирьох фільмів, у дубляж яких вкладати гроші економічно невигідно, — зізнається Андрій Дяченко. — Серед них «Рокер», «Королі вулиць». За нашими підрахунками, ми могли вийти «в нуль», але робота без гарантованого прибутку невиправдана».

Кількість фільмів в українському прокаті в січні—червні 2008-го порівняно з аналогічним періодом минулого року справді зменшилася приблизно удвічі. «Якщо ще рік тому в український прокат виходило чотири-п’ять стрічок на тиждень, то зараз — одна-дві», — підтверджує гендиректор мережі кінотеатрів «Кіносистема» Олексій Наслєдніков.

З початку року дохідність українських кінотеатрів, які отримують 50% зборів, зменшилася до 15-20%. Кілька років тому успішний кінокомплекс збирав $50-100 тис. на місяць, працюючи з рентабельністю у 30%. «Ринок українського кінопрокату відкинутий у своєму розвитку на два роки назад, — скаржиться гендиректор ТОВ «Мультиплекс-Холдинг» Антон Пугач. — У лютому—травні 2008-го українські кінотеатри зібрали стільки, скільки за той самий період 2006-го. Якщо враховувати інфляційні процеси, то доходи кінотеатрів за рік зменшилися на 50%».

Найбільше знизилася дохідність невеликих кінотеатрів. Припинив покази кінотеатр у Ялті, закрив один із двох залів полтавський Колос. «Один із севастопольських кінотеатрів не може розрахуватися з нами вже півроку», — розповідає Роман Мартиненко. «Заповнюваність кінотеатрів мережі «Кіносистема» (одинадцять кінотеатрів у Дніпропетровську, Запоріжжі та Полтаві) у травні цього року порівняно з аналогічним показником річної давнини знизилася з 30 до 15-17%, виручка — на 57%. У нашій мережі з 11 кінотеатрів чотири стали збитковими, — зізнається Олексій Наслєдніков. — Ми їх витягаємо тільки за рахунок успішних проектів».

Однак кінопрокатники дещо лукавлять, пов’язуючи зниження відвідуваності кінотеатрів виключно з українським дубляжем. У Європі й США попит на широкий екран падає вже давно. Багато кінокритиків пояснюють цю тенденцію, зокрема, кризою кіновиробництва — хороших масових фільмів знімають дедалі менше.

Далі буде...

З часом глядачі звикнуть до української мови й повернуться до кінотеатрів, тішать себе надією учасники кінопрокатного ринку. «Люди адаптуються і знову ходитимуть у кіно. Питання тільки в тому, скільки часу на це знадобиться», — каже Андрій Дяченко. Якщо «перехідний» період затягнеться, великі кінопрокатники зможуть витіснити з ринку невеликі компанії. «Кількість незалежних дистриб’юторів скоротиться до мінімуму», — прогнозує Роман Мартиненко. У цьому випадку без роботи можуть залишитися і звукозаписні компанії — великі дистриб’ютори вже замислюються над відкриттям своїх студій дубляжу. Приміром, кінокомпанія B&H Film Distribution, що контролює понад 25% вітчизняного ринку, вже почала будівництво такої студії.

 

Глосарій

Дубляж, озвучка і субтитри

Дубляж (від слова «дубль» — подвійний) — заміна голосу актора з фільму голосом іншою мовою. Звукова доріжка з оригінальною мовою героїв вимикається, натомість накладається начитана іншою мовою. Нові фрази будуються так, щоб максимально потрапляти у змикання губ персонажа. У глядача має складатися враження, ніби герої говорять його рідною мовою. У дубльованих фільмах кожного героя озвучує окремий актор.

Озвучування — переклад фільму іншою мовою, за якого звукова доріжка з оригінальною мовою персонажів не вимикається, а лише приглушується, тобто звук зменшується. Доріжка з перекладом накладається поверх неї. За кожного з героїв може говорити один актор або всіх чоловіків-персонажів озвучує чоловічий, а жінок — жіночий голос.

Субтитри (від фр. sous-titres — підпис) — текстовий супровід фільму. Субтитри оформляються текстовим рядком унизу екрана й відображають репліки персонажів у кадрі.


Як це робиться

видеоматериал1 Коли стрічка готова на 90-100%, відеоматеріал, скрипти (текстові розшифровки з репліками героїв) і так звану сесію Pro Tools (ряд звукових доріжок з музикою, шумами, звуковими ефектами і мовою героїв) кіновиробник надсилає захищеним електронним каналом на студію звукозапису.

 

видео2 Скрипти і відео віддають перекладачеві-укладальникові, завдання якого — перекласти текст українською, адаптувати його для вітчизняного глядача відповідно до ментальних та культурних особливостей. При цьому він має дібрати українські слова-аналоги так, щоб вони максимально відповідали змиканню губ актора. Найвища майстерність укладальника — коли непомітно, що герой розмовляє іншою мовою. Готовий текст віддають на затвердження виробникові. Найкращими перекладачами фільмів для кінотеатрів в Україні вважають Олексу Негребецького (справжнє ім’я Леонід Дмитренко) і Федора Сидорука. Негребецький переклав з англійської телесеріали «Альф» і «Телепузики», а також «Тачки», «Шрек», «Пірати Карибського моря», «Зоряний пил», «Хроніки Спайдервіка». Федір Сидорук відомий за роботою на 1+1 та у продюсерському центрі «Закрита зона» (програма «Перший відділ»). Найвдаліші його переклади — «Сімпсони» для телеканалу «М1», «Панда Кунг-Фу». За переклад фільму для кінотеатру перекладачам платять від $500 до $1000.

 

звукозапись3 Погоджений текст передають до студії звукозапису. Координатор дубляжу, звукорежисер, режисер та асистент режисера — основна команда, яка працює у студії над дубляжем, відбирає акторів для дублювання фільму. Готові проби надсилають виробникові на затвердження.

 

дубляж4 Після узгодження складу акторів починається робота в студії. Кожен актор окремо приходить до студії і начитує свої репліки у фільмі. У навушниках в артиста звучить англійський текст, перед ним — український переклад, на екрані — відеоряд.

 

звук
5
Над фільмом кілька днів працює звукорежисер — синхронізує україномовні репліки із зображенням, накладає необхідні звукові ефекти.

 

просмотр

 

6 Зведений фільм три-чотири рази переглядають усією командою, підчищають й усувають огріхи.

 

кино7 Продубльований фільм відправляють на спеціальну студію в Лондоні чи Москві для перезапису у формат Dolby. На студію їде й координатор дубляжу, щоб контролювати процес перезапису. Тут умови максимально наближені до обстановки кінозалу: розставлені стільці, розвішані колонки, на екран із проектора запускається фільм. Посередині студії розташований пульт звукорежисера. Сесія Pro Tools запускається разом із відео і перекодовується в інший формат. Готовий фільм записується на спеціальний диск і відправляється на копірфабрику.

 

техпросмотр
8
Надрукований фільм повертається до студії звукозапису для останьоо технічного перегляду і запускається в прокат.

 

 

Сільки коштує

Дублювання одного фільму коштує від $20 тис. до $30 тис., залежно від хронометражу і специфіки жанру.

З них:  15%, або $3-4,5 тис., — гонорари технічному персоналу: перекладачеві-укладальникові, режисерові, звукорежисерові, асистентам;

            25%, або $5-7,5 тис., — гонорари акторам;

            25%, або $5-7,5 тис., — оренда студії звукозапису в Києві та обладнання;

            10%, або $2-3 тис., — адміністративні й транспортні витрати;

            25%, або $5-7,5 тис., — перезапис у формат Dolby


Гра слів

Тимур БекмамбетовТимур БЕКМАМБЕТОВ,
російський режисер (фільми «Нічна варта», «Денна варта», «Іронія долі. Продовження», «Особливо небезпечний»)

— Через те що фільм «Особливо небезпечний», який вийшов в Україні, був перекладений з англійської українською, величезна аудиторія російськомовного населення була позбавлена можливості його подивитися. Статистика засвідчила, що ми втратили 20-30% аудиторії. Це дуже прикро ще й тому, що фільм не є суто американським. Була зроблена російська версія, дубльована російськими акторами Сергієм Безруковим, Костянтином Хабенським, Валерієм Золотухіним. Їхні голоси українські глядачі не почують... Це абсурд. В англійській версії Хабенський, який виконав одну з ролей у фільмі, говорить російською, в Грузії російською, в Казахстані і скрізь теж, а в Україні — українською.

 

Богдан БАТРУХ,
генеральний директор кінокомпанії B&H Film Distribution

— Якщо говорити про цифри, то заяви Бекмамбетова абсолютно не відповідають дійсності. Збори з «Особливо небезпечного» порівняно з іншими стрічками дуже високі. Наприклад — його фільм зібрав в Україні більше, ніж «Панда Кунг-Фу» чи «Індіана Джонс».


Історія питання

Українізація кіно

На початку 2006-го Кабінет Міністрів ухвалив постанову про поступову українізацію широкого кінопрокату України. З 1 вересня 2006 року кінопрокатники мали перекладати українською щонайменше 20% копій кожного фільму закордонного виробництва. З 1 січня 2007-го кількість

українізованих копій мала збільшитися до 50%, з 1 липня — до 70%. Однак у жовтні 2006-го Апеляційний суд Києва задовольнив позов Асоціації сприяння розвитку кінематографа в Україні, скасувавши цю постанову.

У січні 2007 року кінопрокатники підписали з Міністерством культури України Меморандум про співпрацю, в якому обіцяли адаптувати державною мовою половину копій іноземних фільмів. Виконували зобов’язання не всі, чим викликали обурення влади. Торік група депутатів на чолі з В’ячеславом Кириленком звернулася до Конституційного Суду з проханням роз’яснити статтю 14 Закону «Про кінематографію», у якій ідеться, що «іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні обов’язково мають бути дубльовані, або озвучені, або субтитровані державною мовою, вони також можуть бути дубльовані, або озвучені, або субтитровані мовами національних меншин». Суд розтлумачив положення, які суперечили одне одному, і 24 грудня 2007 року постановив, що іноземні фільми обов’язково мають бути адаптовані тільки державною мовою. Наказ Міністерства культури і туризму після рішення КС закріпив цю норму.

 

ЕКСПЕРТиза

PRO

Денис РжавскийДенис РЖАВСЬКИЙ,
виконавчий директор студії дубляжу Adioz Production

— В Україні до державної мови завжди ставилися упереджено. Два роки тому глядачі практично не ходили на україномовні фільми. Тому в нас було надзавдання: зробити дубляж кращий, ніж у Росії. У нашій країні залишиться більше грошей, якщо фільм буде зроблений добре і на нього прийде більше глядачів. Сьогодні багато українців обирають фільм рідною мовою.

Інше питання, що людина повинна мати можливість обирати мову фільму. Просто потрібно стимулювати попит на український дубляж: якось дотувати кінокомпанії. І квитки на україномовні сеанси слід зробити дешевшими, щоб людина йшла на них не тому, що її змусили, а тому, що вона так хоче.

 

Богдан БатрухБогдан БАТРУХ,
директор кінопрокатної компанії B&H Film Distribution

— За результатами перепису українського  населення 2001 року понад 60% мешканців східних і південних регіонів у графі «національність» вказали, що вони українці. Ці люди хочуть дивитися фільми своєю рідною мовою, і ми маємо надати їм таку можливість.

Крім того, є ціла низка економічних вигід. Дублювання коштує великих грошей, які залишаються в Україні й спрямовуються на розвиток вітчизняного ринку. Працюють актори, перекладачі, звукорежисери. Це великий поштовх для розвитку українського кінематографа: виховується і формується хороша база фахівців, які вчаться на найкращих світових кіноматеріалах.

 

CONTRA

Роман МартыненкоРоман МАРТИНЕНКО,
директор ТОВ «Аврора-фільм»

— З прокату зникло багато хорошого некомерційного кіно — європейського і російського. Тепер такі фільми доводиться переглядати вдома на DVD-програвачі. Глядач став ходити тільки на подієві фільми, де багато візуальних спецефектів і мало розмов. Навіть стрічка «Індіана Джонс і Королівство кришталевого черепа» зібрала тільки $1,5 млн, хоча теоретично могла принести $2 млн. Зниження касових зборів у картин категорії Б ще істотніше. Наприклад, ми очікували, що фільм «Список контактів» з Еваном Макгрегором і Г’ю Джекманом у головних ролях збере $0,5 млн — реальні збори становили лише близько $170 тис.

 

Антон ПугачАнтон ПУГАЧ,
генеральний директор ТОВ «Мультиплекс-Холдинг»

— Якусь частину фільмокопій потрібно звільнити від обов’язкового дублювання українською мовою. Якість українського дубляжу не найкраща. Це одна з причин, з якої репертуар кінотеатрів істотно звузився. До того ж раніше у прокат випускалися фільми незалежно від того, який у них комерційний потенціал. Високомистецьке кіно потрапляло в Україну у великій кількості. Рішення пускати стрічку в прокат чи ні не залежало від відповіді на запитання «збере — не збере». Зараз дистриб’ютори думають про те, коли випускати, чи випускати взагалі, якою кількістю копій тощо.

Вы здесь:
вверх