логин:    пароль: Регистрация
Вы здесь:
  
Витік газу Олена СТРУК - «Контракти» №12 Березень 2009р.

видобуток газуЧому легальне зростання видобутку газу в Україні не вигідне ані державі, ані приватним компаніям. Чотири найбільші родовища дотепер забезпечують чверть поточного видобутку газу в країні


Україна тривалий час не могла суттєво знизити залежність від російського газу. Можливо, те, що за 17 років не змогли зробити три президенти і більше десяти українських урядів, нинішній економічній кризі вдасться за лічені місяці. За підсумками 2009 року частка газу власного видобутку в загальній структурі споживання може підвищитися до 35%. Через падіння промислового виробництва, потреби країни в газі, за прогнозами НАК «Нафтогаз», скоротяться з 70 млрд до 56 млрд кубометрів. Здавалося б, вітчизняному газовидобутку саме на часі конкурувати з продавцем дорогого імпортного газу.

До дна

Геологи вважають Шебелинку найбільшим газовим родовищем України. Його початкові запаси в момент відкриття у 1950-х роках оцінювалися в 650 млрд куб. м. До класу значних зараховують Яблунівське, Єфремовське та Західно-Хрестищенське родовища. Їх експлуатація свого часу дозволяла не лише покривати потреби України в газі, а й постачати паливо до республік Радянського Союзу. У 1972 році з українських надр викачали 65 млрд куб. м блакитного палива. Відтоді обсяги видобутку скоротилися втричі, а шанси на відкриття великого, порівнянного з Шебелинкою, родовища впали до нуля. «Тепер навіть середні свердловини — рідкість», — каже головний геолог НАК «Надра України» Микола Зюзькевич. Здебільшого трапляються невеликі газоносні території із запасами 1–5 млрд куб. м енергоресурсу.

Чотири найбільші родовища дотепер забезпечують чверть поточного видобутку газу в країні. І всі вони перебувають на завершальній стадії розробки, їхніх ресурсів вистачить у найкращому разі ще на одне-два десятиліття. Приміром, близько 70% родовищ, що перебувають на балансі найбільшого в Україні видобувача — держпідприємства «Укргазвидобування» — експлуатуються від 10 до 60 років і вичерпані на 80%. Якщо ресурс газовидобутку вже зараз не заповнювати введенням в експлуатацію десятків нових дрібних родовищ, то через 10–20 років Україна опиниться в ще більшій залежності від імпортного палива.

Щороку українські підприємства видобувають близько 20 млрд куб. м газу — це 25– 28% загальної потреби в ресурсі. Потенційні запаси вуглеводнів в Україні, за словами Миколи Зюзькевича, оцінюються у 7 трлн куб. м. Збільшити власний видобуток до 28–30 млрд куб. м (у першу чергу за рахунок запасів Донецько-Придніпровського басейну та шельфу Чорного моря) — цілком реально. Але за останні чотири роки Україна ані на крок не наблизилася до досягнення цієї мети. Видобуток газу зростав у найкращому разі на 1% щороку.

Своя ціна Вартість українського газу
видобуток газу

У 2008-му компанії пробурили трохи більш ніж 150 тис. м пошуково-розвідувальних свердловин, але їх ледь вистачає для підтримки поточного рівня видобутку. Для його нарощування обсяги геологорозвідувальних робіт необхідно збільшити щонайменше у два з половиною разу. Задоволення не з дешевих, якщо врахувати, що на поверхні (до 3 тис. м) майже все паливо розвідане й видобуте, а основний ресурс ховається на глибині 4–6 тис. м. Але нинішня регуляторна політика держави не сприяє освоєнню надр за кошти компаній.

Газовий наркоз виборця

У середині 2006 року уряд змусив держкомпанії, що забезпечують 90% видобутку газу в Україні (Укргазвидобування, Чорноморнафтогаз, НАК «Надра України»), а також спільні підприємства, у яких державі належить більш ніж 50% акцій (зокрема Укрнафта), продавати блакитне паливо винятково населенню. Житлово-комунальне господарство могло б стати золотим дном для видобувачів. Відповідно до офіційного газового балансу України населення щороку споживає близько 18 млрд куб. м газу (для приготування їжі, нагрівання води, опалення індивідуального житла). Це гарантований ринок збуту. Але «соціальні» тарифи на газ українського видобутку майже не залишають компаніям шансів на отримання прибутку та фінансування геологорозвідки.

видобуток газуІндивідуальні для кожного підприємства закупівельні ціни на газ встановлює Національна комісія з регулювання електроенергетики, виходячи із собівартості одного кубометра енергоресурсу. Витрати на видобуток газу залежать від родовища й ступеня його освоєння. Приміром, на родовищах, де проводять розвідувальні роботи, понад половину собівартості припадає на капітальні витрати, які включають витрати на буріння свердловин і витрати на обслуговування родовищ. Ще 30% — податкові платежі (збір на геологорозвідувальні роботи, плата за надра, рентна плата за газ та інше). 20% ціни формується за рахунок експлуатаційних витрат — зарплата, соціальні відрахування, вартість матеріалів та інші виробничі витрати.

Собівартість газовидобутку на українських родовищах коливається від 200 грн до 400 грн. за тисячу кубометрів. При цьому підприємства продають видобуте паливо Нафтогазу в середньому по 200– 225 грн за тис. куб. м. «Структура формування ціни не передбачає накопичення прибутку для інвестицій у видобуток. Урядом поставлене завдання мінімізувати ціновий тиск на населення, і ми як держпідприємство виконуємо це завдання», — розповідає заступник директора компанії «Укргазвидобування» Володимир Скачко. За оцінками президента Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club, екс-голови правління компанії «Укртранснафта» Олександра Тодійчука, в українських підприємств з’явиться можливість нарощувати видобуток тільки якщо середній рівень закупівельних цін підвищиться хоча б до $60–70.

видобуток газу

Зрозуміло, що напередодні президентських виборів уряд не підвищить газові ціни для виборців. Тим більше, що у грудні минулого року Кабмін уже був змушений збільшити роздрібну ціну газу в середньому на 35% (до 48–80 коп. за 1 куб. м). Але ця націнка не допомогла газодобувачам — закупівельні тарифи для видобувних підприємств у 2008 році майже не змінювалися. Приміром, для Укргазвидобування на початку року було встановлено ціну в 182 грн за тис. куб. м газу (без урахування ПДВ), а через два місяці її збільшили лише на 7,7%. Оптову ціну для Чорноморнафтогазу НКРЕ не переглядала — торік вона становила 289 грн за тис. куб. м. Різниця між закупівельною ціною та роздрібною вартістю продукції дісталася Нафтогазу й облгазам, але не видобувним підприємствам.

Схеми глибокого буріння

Втративши легальну можливість реалізовувати газ населенню за ринковими цінами, газодобувні компанії заробляють на промислових споживачах. Схема, що дозволяє обійти норму, введену Кабміном, виглядає таким чином. Інвестор і держпідприємство створюють СП, де частка держави сягає 50%, потім це СП організує ще одну компанію, у якій частка держпідприємства розмивається до 49%. На компанію переоформляється ліцензія на експлуатацію родовища, і газодобувач може цілком легально продавати газ промисловому сектору.

Далі більше Динаміка видобутку газу в Україні
видобуток газу

Існує й інша схема. Державна геологорозвідка робить зйомку й оцінку родовища, оголошує його безперспективним і згортає роботи на території. Через деякий час на розвіданому місці виникає приватна бурова (видобуток формально нерентабельний, а тому з держреєстру родовищ викреслений). Газ качають і він йде або за кордон за європейською ціною, або за ринковою промисловим підприємствам в Україні. «Приватники — з тих, кого ловити і карати не будуть», — висвітлює геолог однієї з компаній.

В Україні, як стверджує експерт центру «Психея» Геннадій Рябцев, відсутній чіткий контроль переміщення й використання газу, та й реальних обсягів споживання ніхто не знає. Тому автори та власники тіньових схем видобутку й реалізації газу мають гарні можливості для відносно легального бізнесу.

Газорозподільні лічильники та лічильники в обленерго, які фіксують обсяги газу, використаного всередині України, показують лише середній рівень споживання. Приміром, більш ніж половина населення сплачує за газ за нормами, незалежно від того, скільки фактично спожито енергоресурсу. Відповідно до нормативів, людина, яка користується газовою плитою (за наявності централізованого гарячого водопостачання), витрачає 9,8 кубометрів газу на місяць. Але фактично сім’ї спалюють не більше 2–3 кубометрів. Як припускає Геннадій Рябцев, населення споживає 6–7 (а не 18, як «наївно» рахує держава!) млрд кубометрів газу.

Перспективні  запаси природного газу в Україні
видобуток газу
Натисніть, щоб збільшити

Інші експерти називають менш шокуючі, але теж чималі обсяги усушки й утруски. «Якщо встановити систему аудиту ресурсу, то виявиться, що всередині України не врахованими залишаються близько 5 млрд куб. м», — каже голова оргкомітету альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик. Утім, Олександр Тодійчук запевняє, що це завищені цифри й реально в мережах «випаровується» не більш ніж 1–1,5 млрд куб. м газу щороку. Якщо врахувати нинішню середньорічну ціну на імпортний газ, то обсяги неврахованого енергоресурсу в грошовому вираженні можуть сягати від $300 млн до $1 млрд.

«Держкомпанія надає дармовий газ, а вмотивовані контрольні органи заплющують очі на зловживання на родовищах. Задоволені всі — і представники держави, і менеджмент підприємств», — розповідає один із народних депутатів.

Чужі тут ходять

Можливо, змінити ситуацію, освоюючи нові родовища, могли б великі приватні газодобувні компанії. Вони могли б продавати блакитне паливо промисловим споживачам за цінами, порівнянними з вартістю імпортного газу. Торік приватні компанії реалізовували енергоресурс по $200–250 за 1 тис. куб. м. Приміром, чистий прибуток найбільшого приватного видобувного підприємства — Полтавської газонафтової компанії — за підсумками 2008 року сягнув $90 млн за виручки у $200 млн. У 2009 році, за прогнозами аналітика інвесткомпанії Dragon Capital Дениса Сакви, доходи компанії залишаться на рівні 2008-го, навіть попри падіння цін на нафту.

Рентабельність успішних приватних видобувачів сягає 30–40%. Вона може бути й вищою, якщо підприємству, попри заборону, вдається вирватися на європейський ринок. «За офіційними даними НАК «Нафтогаз» за січень, у газових сховищах України було близько 1,5– 2 млрд куб. м газу, що належали приватним компаніям. А якщо енергоресурс потрапив у сховище, експортувати його зовсім нескладно», — визнає Олександр Тодійчук.


«Газ українського видобутку завжди буде в ціні, тому що це гарантований газ. Якщо раптом хтось захоче перекрити вентиль на кордоні з Росією, то підприємства, які закуповують ресурс у приватних структур, ніяк не постраждають», — пояснював Контрактам рік тому директор Полтавської газонафтової компанії Тимофій Каунов.

Торік приватні компанії видобули 1,8 млрд куб. м газу. Порівняно з 2007 роком вони збільшили обсяги видобутку на 16%, на відміну від держкомпаній, які втратили у видобутку 0,1%. Але Нафтогаз ділиться із приватниками переважно невеликими родовищами, відтак приватні компанії забезпечують лише 8,6% видобутку блакитного палива. Зрозуміло, у таких умовах прихід на український ринок видобутку газу великих міжнародних гравців просто неможливий.

видобуток газу

А дрібним компаніям широка геологорозвідка задорога — вони зазвичай приходять на вже розвідані родовища. Адже вартість однієї пошукової свердловини на глибину понад 3 тис. м може сягати $20–50 млн і гарантії, що вона не виявиться порожньою, ніхто не дасть. Буріння неглибокої свердловини обходиться щонайменше у $5–7 млн, але лише 30% свердловин є нафтогазоносними. Якщо пощастить, то кошти, вкладені в буріння, окупляться вже через 1–2 місяці. Але перша ж порожня свердловина погубить бізнес дрібного газодобувача, з’ївши весь стартовий капітал. Великі іноземні компанії (Shell, Marathon, Hunt Oil), які могли б собі дозволити дорогі інвестиції в розвідку та розробку, приміром, перспективного шельфу Чорного моря, до родовищ не підпускають місцеві чиновники, які контролюють цей напівлегальний ринок. Кілька років тому після невдалих спроб домовитися з владою про співпрацю свій офіс в Україні закрила British Petroleum.



Донецький Ротшильд

Історія конфлікту між урядом Тимошенко та Vanco International

2006 рік — український уряд на чолі з Юрієм Єхануровим відкрив Чорноморський шельф для інвесторів, виставивши на тендер одну з найперспективніших нафтогазоносних територій — Прикерченську ділянку. Її початкові запаси оцінюють у 257 млн т умовного палива. Конкурс на освоєння території у 12,96 тис. кв. км виграла Vanco International, дочірня структура американської Vanco Energy, що обігнала Hunt Oil, Shell з ExxonMobil, Turkiye Petrolleri з Alphex One Limited та Укрнафту. У перший етап геологорозвідувальних робіт компанія планувала інвестувати $150 млн. Як фінансового партнера проекту анонсували J.N.R Eastern Investment, що представляє родину Ротшильдів у СНД.

2007 рік — Vanco International та уряд Віктора Януковича підписали договір про спільний розподіл продукції (СРП). Частка держави в розподілі продукції після компенсації витрат інвестора становила 65%. Уклавши угоду з Кабміном, Vanco International переуступила свої права і зобов’язання за СРП компанії Vanco Prickerchenska.

2008 рік — уряд Юлії Тимошенко анулював ліцензію на користування надрами, видану компанії Vanco Prickerchenska. Компанію звинуватили у спробах продати права на використання надр Чорного моря, у тому числі Газпрому. Vanco Prickerchenska розкрила структуру власності. Виявилося, що компанією володіють у рівних частках ДПЕК Рината Ахметова, Shadowlight Investments російського бізнесмена Євгена Новицького, австрійський інвестфонд Integrum Technologies і сама Vanco. Щоб повернути ліцензію, компанія звернулася до суду при Торговельній палаті в Стокгольмі.

2009 рік — Стокгольмський комерційний арбітраж відмовив Vanco Prickerchenska у виданні окремого наказу про заборону на використання урядом України Прикерченської ділянки до розгляду справи по суті.

Вы здесь:
вверх